Пілоти щорічно годинами тренуються на симуляторах, щоб досягнути автоматичного виконання стандартних дій та підготуватися до ситуацій, в яких було б небажано опинитися вперше під час перебування в повітрі. Щоденно люди користуються літаками, оскільки вищезгаданий факт нас заспокоює. Невже пацієнти не повинні бути так само впевненими в умінні лікарів лікувати інсульт — а саме в тому, що вони тренували виконання цих дій знову і знову, доки не досягли досконалості.
З’являється все більше підтверджень цінності експериментального навчання, і зокрема — навчання, що базується на симуляціях. За повідомленням Д. Тахталі (2016), у його відділенні вдалося досягнути середнього показника часу «від дверей до лікування» нижче 30 хвилин за допомогою проведення симуляцій із манекенами.
Ми особисто пересвідчилися в цінності симуляційного навчання наданню допомоги при інсульті в симуляційному центрі доктора Мікуліка в чеському місті Брно. Тому ми вирішили, що нам потрібно знайти спосіб додати це до нашого інструментарію. Ми хотіли мати можливість проводити симуляції в медичних закладах, щоб інсультні бригади могли брати участь у тренінгах у звичному для них середовищі, тому ми розробили симуляційний пакет, до якого входить сценарій випадку з пацієнтом та дві симуляції з використанням манекенів. Проведення цих симуляцій записується на камери GoPro, а між ними проводиться комплексний практичний семінар, на якому вивчається відео та узгоджуються аспекти, що потребують вдосконалення. Озброєні нашими новими камерами та повні ентузіазму у зв’язку з можливістю проводити такі типи навчання, ми відправилися випробувати наш новий метод у країну, яка стояла у витоків програми Angels initiative — у Південну Африку.
Якщо бути повністю відвертими — коли ми їхали в Південну Африку, то не зовсім знали, чого очікувати. Ми знали, що середній час «від дверей до початку лікування» в Європі за даними проекту з безпечного впровадження лікування при інсульті (Safe Implementation of Treatments in Stroke, SITS) становить близько 80 хвилин, але ми не мали жодних даних про те, як далеко в цьому питанні просунулася Південна Африка. Єдиними даними, які ми мали, були феноменальні результати однієї симуляції, яку ми провели в Кейптауні в листопаді 2016 року.
Лікарні вдалося досягнути часу «від дверей до початку лікування», що склав близько 35 хвилин, під час першої симуляції, а потім, після проведених під час другої симуляції дискусій, час вдалося скоротити ще вдвічі. Однак, це могло бути винятком із правил. Потрібно враховувати, що програма Angels Initiative (або MyStroke initiative, як вона називалася там до недавнього часу) була впроваджена на території країни лише з 2014 року.
Нам вдалося провести симуляції у 13 медичних закладах по всій країні за один день. Після того, як від різних консультантів, які були розкидані по всій країні, почали надходити результати, ми не могли повірити своїм очам. Середній час 13 медичних закладів під час першої симуляції склав дещо більше 30 хвилин, і медичні заклади змогли без порушень досягнути показника часу «від дверей до початку лікування» менше 20 хвилин під час другої симуляції. Зверніть увагу, що це відбувалося на території країни, в якій два роки тому було всього 4 інсультних центра.
Ми отримали дуже багато інформації про те, як виконувати такі симуляції з технічної точки зору. Якщо в нас і залишалися якісь сумніви щодо можливості їх практичного застосування в реальному житті, вони розвіялися через два дні. Одна з лікарень, власний рекорд якої до симуляцій складав 47 хвилин, через два дні після симуляцій надала медичну допомогу пацієнту з інсультом лише за 31 хвилину.
Ми покидали Південну Африку дещо осоромлені отриманим досвідом, але з мотивацією піти і розповісти медичним закладам Європи, що якщо невелика країна з обмеженими ресурсами і купкою нових інсультних центрів може надавати допомогу за менше ніж 30 хвилин, то це повинна робити кожна лікарня Європи.
